Новини

20 лютого Україна вшановує пам'ять Героїв Небесної Сотні – українців, які змінили перебіг історії нашої держави. 9 років тому під час Революції гідності в центрі Києва відбулися масові розстріли протестувальників.

https://www.youtube.com/watch?v=5VTHdNhwVFU&list=PLC-zkopgZenZrwfyBcYnu3XI1LeG_olBt&index=33

 

Дмитро Олександрович Чернявський народився 5 березня 1992 року на Донеччині у селищі Артемівське (нині Хромове, Бахмутський район). Навчався в середній школі № 18 міста Артемівська (нині Бахмут), брав участь в олімпіадах з історії та економіки. Закінчив бакалаврат економічного факультету Донецького національного університету імені Василя Стуса, а у 2013 році вступив до магістратури економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Володимир Іванович Рибак народився 30 листопада 1971 року у місті Горлівка Донецької області. У 1991 році закінчив Горлівський автотранспортний технікум, потім навчався в Автомобільно-дорожньому інституті Донецького національного технічного університету, де у 1995 році отримав спеціальність «інженера-механіка». У 2002 році закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю «Комерційне та трудове право». Упродовж 14 років – з 1995 по 2009 – Володимир Рибак працював у Горлівському міському управлінні ГУ МВС України в Донецькій області у відділі карного розшуку. А з 2009 року вирішив розпочати політичну кар’єру та став членом ВО «Батьківщина». У 2010 році очолив Горлівську міську організацію цієї партії, в листопаді був обраний депутатом Горлівської міської ради та увійшов до постійної комісії міськради з питань ЖКГ. На парламентських виборах 2012 року балотувався кандидатом у народні депутати по виборчому округу № 52 у Донецькій області. Стикаючись з проблемами городян, Володимир Рибак часто критикував і місцеву адміністрацію за корупційні схеми, і своїх однопартійців. Часто судився і вигравав суди. Одна з резонансних справ, яку він виграв, була пов’язана із позовом мера, який не сприймав критику депутата. Був одружений, мав сина та доньку.

Іван Миколайович Пантелєєв народився 1 грудня 1981 року в місті Краматорську Донецької області. Окрім нього в сім’ї виховувався старший син Олександр, який загинув під колесами п’яного водія, та донька Світлана. У 1999 році закінчив місцеву загальноосвітню школу №10. Відвідував музичну школу по класу піаніно, однак провчившись кілька років, покинув навчання. Самостійно опанував гру на гітарі. Отримавши шкільний атестат, рік провчився в торгівельному технікумі, опановуючи професію кухаря, згодом навчався у Краматорському машинобудівному коледжі Донбаської державної машинобудівної академії за спеціальністю «Програмування для обчислювальної техніки і автоматизованих систем». Працював на різних, часто випадкових роботах, звільняючись, коли робота заважала його захопленню музиці. Останні 10 років свого життя проживав у селі Дмитрівка Ясинуватського району Донецької області, доглядаючи за старенькою бабусею. Проживаючи у селі, займався городництвом. Посадив сад, в якому прийнялися яблуньки, груші, виноград. Дуже багато читав, цікавився історією України, передовсім періодом Козаччини та Другої світової війни. Любив біатлон, захоплювався футболом, вболівав за київське «Динамо» та підтримав українську збірку з футболу. Був творчою особистістю. Його пристрастю була музика. Іван мріяв створити власний рок-гурт, для якої підібрав назву «Небо мінуса». Планував, що його група стане знаменитою, а написані ним пісні популярними. Загалом є автором восьми музичних альбомів, більшість з яких були записані на касетному диктофоні під акустичну гітару. Згодом купив електрогітару й синтезатор, за допомогою яких записав свій останній альбом «Небо мінуса» (2013 рік), зняв кілька кліпів. У своїх піснях писав про нагальні проблеми, відносини між людьми та політичні реалії в Україні. Тому, коли дізнався про події на Майдані, не міг залишатися осторонь. «Несправедливість завжди його дуже обурювала. Він не міг мовчати. Завжди відстоював правду.. По життю такий», - згадує Людмила Пантелєєва, мама героя.

Володимир Григорович Наумов народився 9 березня 1970 року у селищі Шевченко Добропільського району Донецької області. Мав двох старших братів. Після закінчення школи у селищі Світле вступив до Слов’янського сільськогосподарського технікуму. У 1989 році Володимира призвали до армії, тож чоловік служив у Німеччині. Після демобілізації працював водієм: спочатку на нафтовій базі міста Лозова Харківської області, згодом – у радгоспі та ЖЕКу на Донеччині. 

#ЦеПроСвободу , #Бути_гідним

#ЦеПроСвободу , #Бути_гідним