10 березня минає третя річниця від початку окупації Ольгинської територіальної громади Волноваського району
10 березня минає третя річниця від початку окупації Ольгинської територіальної громади Волноваського району.
У 2022 році Ольгинська громада опинилася в епіцентрі бойових дій. Від перших обстрілів до повної окупації – ці дні стали випробуванням для кожного населеного пункту громади, а саме: селищ Ольгинка, Благодатне, Володимирівка, Графське, Новотроїцьке і сіл Богданівка, Вікторівка, Миколаївка, Новогнатівка, Лісне, Пільне. До початку повномасштабного вторгнення в громаді проживало близько 20 тисяч осіб.
Бойові дії розпочались на території громади раніше, ніж 24 лютого 2024 року, села Богданівка, Вікторівка, Новогнатівка та Миколаївка одні з найперших відчули вибухи, ще до початку так званої «спеціальної військової операції». Вже 24 лютого Новогнатівка зазнала окупації, було чути вибухи, зникало світло та зв'язок... 12 березня 2022 року ворог остаточно захопив Володимирівку – останній опорний пункт спротиву, після чого вся територія громади опинилася під окупацією. Цей день став межею неповернення, коли рідні вулиці, домівки та поля перетворилися на територію темряви та розрухи.
Олександр Куропятник, колишній очільник ВЦА, особисто вивозив мешканців громади, ризикуючи життям. За кермом шкільного автобуса або іншого транспорту він організовував евакуацію разом з волонтерами.
До останньої можливості працювала хлібопекарня, яка частково забезпечувала потребу у хлібі в перші дні війни, як громади так і Волновахи.
Спогади про перші дні окупації Ольгинської громади.
"Перші вибухи пролунали ще 18–19 лютого 2022 року, коли під ворожим вогнем опинилися будинки у Новогнатівці. Було обстріляно трансформатори і село залишилося без світла. 22 лютого окупанти почали бити по мосту між Новогнатівкою та Миколаївкою – єдиній зручній дорозі до траси.
Вночі 23 лютого почався масований обстріл, люди намагалися відпочити, але вже о 02:25 знову здійнялася артилерійська канонада. До ранку під ударами опинилася і Миколаївка. Вогонь по житловому сектору не припинявся ні на хвилину.
До 17:00 24 лютого села були вже в окупації. 27 лютого остаточно зник зв’язок із Україною. У перший день війни Новогнатівку майже повністю знищили – вціліло лише кілька будинків у балці. Люди до 5 березня не виходили з підвалів.
7 березня окупанти зібрали місцевих освітян і запропонували їм роботу, заплативши тим, хто погодився, 1000 рублів. Обстріли тривали до середини квітня, після чого лінія фронту відійшла за Новотроїцьке, залишивши село в глибокій окупації.
У травні окупанти покинули село, залишивши тільки адміністрацію та колаборантів. Влітку почалися репресії проти тих, хто виїхав на підконтрольну Україні територію або мав родичів на вільній землі.
У травні через Миколаївку везли полонених захисників Азовсталі. Автобуси заблукали, і мешканці села могли побачити колону, що вперлася у скелю. З обох боків дороги їх супроводжували бойові гвинтокрили. Ця картина назавжди закарбувалася в пам’яті очевидців", - Валентина, мешканка громади.
"Було страшно. Залпи та вибухи не замовкали ні на мить. Підвал став єдиним прихистком. Магазини та аптеки не працювали, не було хліба, води, світла, газу, тепла. Потім зник зв'язок та інтернет. І ти залишався у повній невідомості – що буде далі, куди рухатися? Хтось казав: "Таке зараз скрізь по Україні", але ще страшніше було залишатися й опинитися в окупації.
Виїжджали під вибухи. Дорога на трасі перетворилася на суцільні воронки, обабіч стояли згорілі машини. Люди рятували дітей, рятували себе – хто мав змогу, їхав. Це був великий ризик, бо можна було просто не доїхати... Але залишатися означало ризик ще більший.
Почалося нове життя – зі сльозами, з валізами, з очікуванням, що ось-ось повернемося додому. Минуло три роки. Інша домівка, інша школа, інші знайомі. Життя триває, але з 24 лютого 2022 року воно назавжди розділилося на до та після", - згадує пані Ольга.
Незважаючи на окупацію, громада живе. Мешканці, які були змушені залишити свої домівки, зберігають традиції, підтримують одне одного та допомагають Україні наближати день повернення.
Ольгинська громада залишається сильною, незламною і чекає на свою велику мить — повернення додому.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
