Гендерно зумовлене насильство
Гендерно зумовлене насильство вважається одним з найпоширеніших порушень прав людини, що непропорційно впливає на жінок і дівчат, хоча чоловіки та хлопчики також є серед постраждалих. Окрім цього, воно є одним із найбільш небезпечних проявів насильства, адже часто залишається непоміченим, невирішеним та неконтрольованим.
Встановлено, що жінки і чоловіки потерпають від насильства в різних ситуаціях: для чоловіків вище ймовірність зазнати насильства чи навіть загинути в результаті збройного конфлікту, насильства з боку чужих людей або самогубства. Натомість жінки частіше зазнають насильства чи гинуть від рук знайомих людей, в тому числі інтимних партнерів.
У багатьох суспільствах до жінки досі ставляться як до тієї, хто займає підлегле становище по відношенню до чоловіка, а чоловікові дозволяється застосовувати насильство для контролю над жінкою. Насильство стосовно жінок виправдовується і прощається, проповідується терпимість до нього. Часто навіть самі жінки вважають, що чоловік має право вдарити або побити жінку (наприклад, якщо жінка сперечається з чоловіком, виходить, не сказавши йому, недостатньо доглядає за дитиною, або в неї підгоріла їжа).
Коли жінки зіштовхуються з насильством, їм часто здається, що їхній досвід майже унікальний. Що ніхто зі знайомих не зазнавав домагань, зґвалтувань, психологічного тиску, фізичного насильства, економічних утисків і подібного. Їм здається, що вони щось зробили не так, «спровокували» чи «дозволили» так із собою поводитись. Через те, що мало хто говорить про свій досвід насильства, постраждалі відчувають себе дуже самотніми, «неправильними», винними у тому, що трапилося, й відірваними від суспільства.
Через стереотипні уявлення щодо поведінки жінок і чоловіків, існує підвищена вірогідність того, що чоловіки взагалі не будуть звертатись за допомогою. Отже, факти ґендерно зумовленого насильства щодо чоловіків залишаються ще більш прихованими, ніж щодо жінок.
Зазвичай виділяють наступні види гендерно зумовленого насильства:
- фізичне насильство;
- психологічне насильство;
- сексуальне насильство;
- економічне насильство;
- домашнє насильство;
- переслідування;
- зґвалтування;
- сексуальні домагання;
- каліцтво жіночих геніталій;
- примусову стерилізацію;
- примусовий аборт;
- примусовий шлюб;
- злочини в ім’я так званої честі;
- насильство в інституційному середовищі;
- насильство у воєнних, конфліктних та постконфліктних ситуаціях;
- торгівлю людьми;
- гендерну дискримінацію, тощо.
Пережити насильство — вкрай важко. Та не легше й наважитися попросити про допомогу.
Якщо людина зрозуміла, що стосовно неї чинять гендерне насильство, потрібно реагувати. Насильство само по собі не зникне. Потрібно звертатися до органів державної влади, телефонувати «102». Якщо насильство вже відбулося, можна з відповідною заявою звертатися у Нацполіцію.
Також можна звертатися за підтримкою на гарячі лінії допомоги постраждалим від гендерно зумовленого насильства:
- Урядова гаряча лінія — 1547. Безкоштовно. Цілодобово.
- Національна гаряча лінія - 0-800-500-335, 116 123. Безкоштовно. Цілодобово. Анонімно.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
